«Відкладати на завтра – не моє правило» - Владислав Кухар, керівник Управління охорони здоров’я

«Відкладати на завтра – не моє правило» - Владислав Кухар, керівник Управління охорони здоров’я «Щоб жити в епоху змін і реформ – треба мати міцні нерви», - каже керівник Управління охорони здоров’я Чернігівської міської ради Владислав Кухар. Рік на новій посаді був для нього стрімким і напруженим. Але він налаштований оптимістично - справи рухаються, зміни відбуваються, багато в чому на краще. Робота управлінця для нього не нова, до посади керівника управління він очолював першу міську лікарню, що охоплювала медичними послугами більшу частину міста. Але нині господарство збільшилося понад як удвічі: 9 медичних закладів, 5200 працівників, 296 тисяч потенційних пацієнтів – усе місто і кілька прилеглих районів. Про здобутки, проблеми і перспективи міської охорони здоров’я - в інтерв’ю з Владиславом Кухарем. - Чим насамперед доводиться займатися на посаді керівника управління охорони здоров’я, Владиславе Вікторовичу? Що нового для вас у такій діяльності? - Збільшилось господарство, зросла сфера відповідальності. Але знаючи механізми функціонування та управління - дорожня карта відома. Не можу сказати, що це легко, але принаймні зрозуміло. Розширився сам спектр діяльності: від пошуків ресурсів для роботи лікувальних закладів – до організації просвітницької роботи серед населення. І тут, до речі, приємно вразив помітний розвиток нашого громадянського суспільства. У нас доволі активні громадські організації, і вони суттєво допомагають у роботі – і пропонуючи ідеї різних акцій та заходів, і як організатори цих акцій. Наприклад, проводять періодичні опитування населення з різних напрямків. І це дозволяє нам виявити ті проблеми, про які ми іноді не знаємо у щоденній метушливості. Також вони допомагають ще й просунути якесь питання через його широке оприлюднення. А чим більше людей знають про якусь проблему, тим простіше буває її вирішити. І водночас, якщо проблема на даний час не піддається розв’язанню, то активне її висвітлення також допомагає зрозуміти причини і можливості. Взагалі на сьогодні забезпечення гласності й доступності інформації допомагає уникнути якихось неточностей, недомовленостей, можливо навіть запобігти якимось звинуваченням.Ми вже всі чудово знаємо – коли щось замовчується, завжди з’являються спроби звинуватити. -Тобто приховувати інформацію – собі ж на шкоду? -Можна й так сказати. Управління охорони здоров’я демонструє максимальну відкритість для громади. На сьогоднішній день хто б не звертався із запитами, всім даємо інформацію у повному обсязі. Окрім того, всі наші медичні заклади щомісяця подають інформацію про суми благодійних внесків і на що вони витрачаються. Це зараз дуже чутлива тема. Ще такий момент: ми звертаємося до різних волонтерських організацій з проханням по можливості допомагати працювати, наприклад, у хоспісі, у 4-й лікарні. Нам приховувати нічого, рівень фінансування в охороні здоров’я всім добре відомий. Тому природно, що ми використовуємо будь-які можливості, які допоможуть нам у нашій справі. -На що сьогодні спрямована просвітницька робота з населенням? -Одним із головних напрямків, яким займається наше управління і всі медичні заклади, є пропагування здорового способу життя та раннього виявлення захворювань. Адже всім добре відомо: чим раніше виявлено захворювання і розпочато лікування, тим кращі результати і можливості для продовження активного способу життя. З цією метою ми проводимо спеціальні тематичні дні. Наприклад, з профілактики та раннього виявлення захворювань на артеріальну гіпертензію, на цукровий діабет. Минулого, 2016 року, було проведено кілька таких заходів. Здійснювалися вуличні обстеження - вимірювався тиск та перевірявся вміст цукру у крові. І в цій роботі нам також дуже допомагають громадські організації: вони поширюють інформацію про захід, волонтери працюють під час проведення акцій. Таким чином ми не витрачаємо додаткових коштів, що дуже суттєво на сьогодні. Тому, користуючись нагодою, висловлюю величезну подяку нашим громадським організаціям, які завжди йдуть назустріч у співпраці з нами. - І що ви з’ясували у ході таких обстежень? -Ми самі були здивовані тими даними, які виявилися у людей практично випадково. Не очікували такої великої кількості виявлених первинних пацієнтів, які навіть не підозрювали про свої захворювання. Тобто люди йшли собі по справах, і погодилися виміряти тиск та перевірити вміст цукру у крові за принципом: чом би й ні. І ці люди вважали себе умовно здоровими, так це назвемо. -Хвороба підкрадається непомітно. -Саме так. І тому подібні акції виявилися дуже потрібними і ефективними. Ті цифри, які ми отримали, нас самих збентежили, і підтвердили нашу думку, що такі заходи надзвичайно потрібні, і що ми рухаємося у правильному напрямку. -А які ще патології можна виявляти такими вуличними акціями? -Звичайно, все підряд ми не можемо виявляти такими методами. У будь-якому випадку це забирає певний фінансовий ресурс – на ті ж самі тестові смужки, глюкометри і таке інше. Тому ми намагаємось працювати по найважливіших напрямках – по тих захворюваннях, які на сьогодні посідають перші позиції за рівнем захворюваності, за рівнем спричинення інвалідності, смертності. Це, зокрема, артеріальна гіпертензія, що призводить до стенокардії, інфарктів і зрештою до сумних наслідків. Так само щодо цукрового діабету, який призводить до інвалідності і взагалі серйозних проблем зі здоров’ям. Нещодавно ми також проводили дні боротьби з онкозахворюваннями серед жінок: здійснювали обстеження молочної залози та шийки матки. Це ті форми захворювань, які можуть виявлятися на ранніх стадіях, коли вони піддаються ефективному лікуванню. Звичайно, це більш складна організація обстеження, яка неможлива у супермаркеті чи на вулиці. Ми всіх повідомили про ці дні. Бажаючі приходили на огляд до спеціалістів, і якщо спеціаліст направляв на додаткові обстеження, їх робили безкоштовно. –Люди були вдячні? -Ви знаєте, ми робили це з благою метою. Але є частина людей, які завжди незадоволені. Як кажуть, всім неможливо догодити. І скільки б ми не перевірили пацієнтів у ці дні, причому, для лікарів це було додаткове доволі значне навантаження, все одно були скарги. На черги, що хтось не встиг у визначені дні пройти огляд і подібне. Вдячні люди, як правило, не висловлюються активно. А от критики зазвичай дуже активні і гучні, і знаходять сили пішки піднятися на верхні поверхи зі своїми скаргами. Але ми свою справу робимо, от і все. Ми намагаємося робити все, що ми можемо, виходячи з наших можливостей. -Можна стверджувати, що реформа, яка зараз відбувається, спрямована насамперед на профілактику? -Так і є. Суть реформи, яка запускається в Україні, полягає в тому, щоб 80% пацієнтів починали і закінчували своє лікування у первинній ланці, на первинному рівні надання медичної допомоги. Тобто у дільничного лікаря. Це передбачає раннє виявлення захворювань та їхню профілактику. Тому зараз акцент робиться на сімейного лікаря, який має дуже добре знати своїх пацієнтів. І він буде їх добре знати. -Ви самі за фахом, окрім дитячої офтальмології та організації управління охороною здоров’я, також маєте сертифікат як сімейний лікар. Відповідно добре розумієте механізм його роботи і можете пояснити, чого нам всім чекати найближчим часом. - Суть в тому, що сімейний лікар буде працювати зі своїми пацієнтами впродовж десятиліть, добре знатиме всю сім’ю і всі хвороби, і на що варто звертати увагу вже їхнім дітям, враховуючи генетичні спадкові захворювання та інші фактори. При такій ранній профілактиці, ранньому виявленні хвороб буде менше запущених пацієнтів з хронічними важкими захворюваннями. Бо все виявлятиметься на ранніх стадіях, коли лікувати простіше й ефективніше. Тому реформа спрямована на те, щоб посилити первинну ланку, тобто роботу з пацієнтами на рівні сімейного лікаря. Свого часу кілька областей України опрацьовували механізм запровадження інституту сімейного лікаря, або більш точно: лікаря загальної практики – сімейного лікаря. Це такі області як Вінницька, Дніпропетровська, Донецька та місто Київ, де здійснювалися пілотні проекти, і на це виділялося відповідне фінансування. Проте наша область без таких ресурсів на сьогодні фактично забезпечує 64% пацієнтів послугами сімейних лікарів. Хоча законодавча база ще до кінця не ухвалена, є поки що тільки проект Постанови Кабміну. Відповідно до цього проекту, невдовзі мають розпочатися укладання угод. Вони будуть украдатися між лікувальним закладом, де працюватимуть сімейні лікарі, та структурами управління охорони здоров’я. А пацієнт підписуватиме так званий сертифікат про те, що він буде обслуговуватися у конкретного лікаря. Лікар буде агітувати своїх пацієнтів підписувати з ним сертифікат на обслуговування. Термін пропонується один рік. Після чого пацієнти або продовжують договір з цим лікарем, або переходять до іншого. І залежно від кількості підписаних пацієнтів лікар буде отримувати відповідну суму з центрального бюджету. Первинна медична допомога буде фінансуватися із центрального бюджету напряму, орієнтовно 210 гривень на пацієнта. Але передбачені ще різні коефіцієнти, наприклад, залежно від віку: у людей похилого віку і маленьких дітей коефіцієнт буде вище, у молодих людей – нижче. -А люди будуть щось платити за цей сертифікат? -Ні, люди платити нічого не будуть. Держава гарантує безплатну первинну медичну допомогу. За звернення до свого сімейного лікаря пацієнт платити не буде. -Можна вважати це різновидом страхової медицини? -Ні, це не страхова медицина. Це надання первинної медичної допомоги силами сімейних лікарів. А страхова медицина теоретично має з’явитися на вторинному рівні. Можливо у якомусь вигляді вона буде існувати і на первинному рівні. Але на сьогодні Міністерством охорони здоров’я анонсується первинна безоплатна медична допомога за рахунок коштів державного бюджету. -Нещодавно ми були свідками чудової новини - Чернігів переміг у відборі для участі у проекті українсько-німецького технічного співробітництва GIZ «Партнерство з модернізації: енергоефективність у лікарнях». Як це вдалося? -Так, це чудова наша перемога. Ми брали участь у конкурсі у німецькому проекті GIZ - фонд з популяризації енергозбереження, який фінансово бере участь в оснащенні саме медичних закладів.Зокрема, у становленні індивідуальних теплових пунктів, утепленні фасадів, інших заходах з енергозбереження, щоб знизити енергоспоживання у закладах. У рамках цього проекту заплановані також навчальні програми з так званого енергоменеджменту. Тобто відбуватимуться тренінги спеціалістів, яких навчатимуть, як можна зекономити на енергоносіях, як здійснювати правильний облік, контроль і решту заходів, які призводять до суттєвого заощадження. І от цього року наше управління спільно з управлінням економіки міської ради брало участь у відборі на участь у цьому проекті. На першому етапі серед 15-ти українських міст були відібрані 4: Чернігів, Суми, Чернівці та Івано-Франківськ. А потім з чотирьох міст треба було обрати два. І ми боролися на цьому фінальному етапі дуже серйозно. Приїжджала поважна комісія з Німеччини, оглядали наші об’єкти, наші лікарні. У результаті перемогли ми, і також місто Суми. -І що тепер буде? -Перспективи дуже великі. Проект розрахований не тільки на найближчий рік, а у разі гарних результатів можливе продовження аж до 2019 року. Загальний бюджет проекту – 3 мільйони євро. За умовами проекту до нього будуть долучені дві найбільші лікарні міста – це перша і друга міські лікарні. Можливо по якихось фрагментах, опціях, напрямках будуть задіяні інші заклади. Насамперед акцент робитиметься на тренінгах, навчаннях спеціалістів, створенні інституту енергоменеджерів, які будуть контролювати енергоспоживання, запроваджувати заходи з енергозбереження, вчитися економити. Їх навчать правильному сучасному ставленню до енергоносіїв і використання енергії. -Якщо підсумувати, які, на вашу думку, найбільші перешкоди для розвитку у медичній галузі існують на сьогодні? -Є такий вираз: щоб ти жив у період реформ! Дуже складно працювати в умовах реформ. І на першому місці серед проблем навіть не питання фінансування, а психологічний фактор – тотальне несприйняття людьми будь-яких реформ. Більшість людей бояться змін. Будь-яких і завжди! Навіть якщо сьогодні не зовсім добре і комфортно, але звикли, пристосувалися, все відоме. А від реформ здебільшого чекають погіршень. Люди бояться невідомості. Це такий психологічний блок - щоб не переживати всі ці трансформації, краще нехай нічого не міняється. І цей спротив є і серед колег, серед медичної спільноти, і серед наших пацієнтів. І до всього, наше життя сьогодні надто заполітизоване, яку сферу не візьми. А треба добре розуміти проблеми адаптації до реформ, щоб іти по цьому шляху. Ну і звичайно, як скаже будь-який економіст, для реформи повинні бути відповідні фінансові ресурси, з чим також дуже складно. ----— На завершення складних тем заторкнули літературу. І от що з’ясувалося. Владислав Кухар свого часу багато читав, художньої літератури у тому числі. Зараз, звісно, це просто фізично неможливо – у нього бракує часу. Хіба що трапляються якісь дуже оригінальні книжки, як от нещодавно всі зачитувалися Пауло Коельо, а тепер у полі зору норвезький автор детективів Неcбьо. Якоїсь однією улюбленої програмної книги на кшталт «Віднесені вітром» у нього немає – поважає просто якісні твори різних жанрів і напрямків. А «Віднесені вітром» вважає швидше жіночим романом. І концепція головної героїні «…подумаю про це завтра» – не про нього. Каже, якщо відкладати на завтра – це означає «ніколи». Звик діяти одразу, націлюючись на результат. Але розуміє і тих, кому подобається цей принцип відомої літературної героїні. З психологічної точки зору він пояснив це дією захисного механізму від психічного перевантаження. Жінки частіше діють саме так, а справа чоловіків – менше сумнівів і більше дій. Кіно Владиславу Кухару також ніколи дивитися. Хоча з колишніх уподобань старі радянські комедії залишаються, як кажуть, поза конкурсом. А взагалі він сказав, що цікавішим за будь-яке кіно є саме життя – різноманітне і непередбачуване. Спілкувалася Віра Лобановська