ЩОБ ЗРОБИТИ ЯКІСНУ СУЧАСНУ МЕДИЦИНУ, В НЕЇ ТРЕБА ВКЛАДАТИ КОШТИ, - ВОЛОДИМИР ФАЛЬ, ГОЛОВНИЙ ЛІКАР ДРУГОЇ МІСЬКОЇ ЛІКАРНІ
Унікальний досвід лікаря-управлінця дозволяє головному лікарю Другої міської лікарні м.Чернігова Володимиру ФАЛЮ утримувати заклад всупереч тій лавині випробувань, через які проходить країна. 27 років він очолює медичний заклад, і не просто від початку його роботи, а ще від стадії будівельного проекту. Вникає у всі найменші деталі функціонування цього величезного механізму: від підбору команди персоналу - до роботи ремонтних бригад. І тому може робити фахові висновки з найширшого кола питань, що стосуються медицини і охорони здоров’я.
Але чи прислуховуються до фахівців такого рівня ідеологи нинішніх реформ?
Про підводні камені медичної реформи; про стратегію не тільки для виживання, а для розвитку навіть у нинішніх складних реаліях; про чернігівську кардіохірургію, яка поступово завойовує позиції у країні як дуже якісна і набагато доступніша, ніж, приміром, у столиці; про майбутні плани – в інтерв’ю з головним лікарем Другої міської лікарні Володимиром ФАЛЕМ.
-Володимире Петровичу, про успіхи кардіохірургічної служби на базі Другої міської лікарні інформація поширюється і через ЗМІ, і методом так званого «сарафанного радіо», коли люди радять своїм знайомим і рідним звертатися саме до чернігівських лікарів. Хочеться дізнатися, як-то кажуть, з перших вуст, як працює ваш кардіохірургічний центр, і чому саме на цьому напрямку ви зробили акцент?
- До цієї теми ми йшли декілька років. Почали з того, що завдяки централізованим закупівлям МОЗ у 2011 році отримали апарат - рентген-ангіографічний комплекс компанії «Philips» - ФІЛІПС-АЛЮРА-Х -10. Він дозволяє робити коронарографію, тобто обстеження судин серця, а також периферійних судин. На ньому можна проводити і різні малоінвазивні операції, такі як стентування коронарних та інших судин, ставити штучні водії ритму і так далі. Це найсучасніша техніка лікування гострого інфаркту міокарда, або як кажуть зараз, гострого коронарного синдрому. А також стану, коли інфаркт не встиг розвинутися, так званий передінфарктний стан. Якщо людині вчасно надати допомогу на сучасному рівні, то у неї не буде гострого інфаркту міокарда.
-А як надається така допомога?
-Ми обстежуємо коронарні судини серця, знаходимо місце звуження, де кровообіг ускладнений, і в ту частину коронарної судини вводиться стент - спеціальна титанова спіраль. У судині вона поступово розкручується, створюючи своєрідний каркас, який розширює судину, не дає їй западати, що призводить до відновлення кровообігу. І людина зрештою забуває, що таке інфаркт. Якість життя покращується кардинально.
Але є стани, коли коронарні судини повністю, грубо кажучи, забиті – атеросклеротичними бляшками, різними масами, і тоді стент поставити неможливо. У цьому випадку необхідно робити операцію на відкритому серці, вона називається аортокоронарне шунтування. До кожної коронарної судинки береться з ноги пацієнта венозний трансплантат і робиться шунтик просто до дуги аорти. Цих шунтів може бути два, три і більше.
Починаючи з 2013 року ми поступово йшли до цього. На нас вийшли швейцарські лікарі, вони проводили консультації. З ними ми їздили в Грузію, в Тбілісі, де подібний проект вже працює. Подивилися, зробили висновки і почали готуватися. Що необхідно? Спеціалісти – це перше. І певний набір обладнання. Спеціаліста ми знайшли, це Ігор Венгер, він працював в Інституті Амосова, де пройшов спеціалізацію. Обладнання - дещо купили, дещо позичили. Наприклад, найскладніший апарат - штучного кровообігу, його нам дав Інститут Амосова безкоштовно. І от минулого року вже було виконано 118 операцій на відкритому серці, з досить хорошими результатами. Цього року теж до півсотні операцій – це достатньо багато.
-Тобто хворим на серце сьогодні можна знайти допомогу вдома, а не витрачати час на її пошуки у столиці чи за кордоном, як раніше?
-Саме так. І коли іншого виходу в людини немає, і вона повинна оперуватися, то раніше з цим їхали в інші кардіологічні центри, в Україні таких 6 чи 7. Або в Київ, або в Ізраїль, також в Білорусію їздять хворі. Але ж наскільки це дорожче! Людині треба десь жити, і щоб хтось провідував, і таке інше. А сьогодні, як ви знаєте, і академічні інститути переживають не кращі часи, у них величезне недофінансування. Наприклад, Інститут Амосова в січні повністю пішов у відпустку за свій рахунок, так само Інститут Шалімова – скрізь дуже багато проблем. Тому те, що ми стали робити такі операції в звичайній міській лікарні, я вважаю, це дуже потужно і необхідно.
-І з України до нас теж приїжджають?
-Є і з України пацієнти. Але в основному, безумовно, наша область. Ми поки що в Україні авторитет напрацьовуємо. Ми, наприклад, давно робимо такі операції як постановка штучних кульшових суглобів, колінних суглобів - вже понад 25 років. У цьому аспекті про нас знають, і приїздять з інших міст на лікування і протезування. Сьогодні медичний туризм починає розвиватися активно. Бо, наприклад, людям з Києва приїхати, обстежитися і пролікуватися в Чернігові набагато дешевше, ніж у Києві.
-Я знаю, що і на концерти кияни до нас приїжджають, бо квиток, навіть з дорогою, виходить дешевше, ніж у Києві.
-Так, їм дешевше приїхати. Бо у нас всі ці медичні процедури коштують не просто на відсотки дешевше, а в рази. А якість не гірша. І тому ми таким шляхом ідемо. Створили кардіохірургічний центр – повна назва «Центр кардіохірургії, хірургії судин та малоінвазивної кардіології». Наступним нашим кроком, якщо ви цікавитеся, є лапароскопічна хірургія. Але це тeма для окремої розмови. Взагалі сьогодні ні в якому разі не можна стояти на місці. Бо відстанеш від життя і не наздоженеш. І медицина у цьому зв’язку дуже рухлива дисципліна: ще вчора щось було ніби нове, а сьогодні вже воно застаріле. Наприклад, на Заході медичне обладнання міняється щоп’ять років! І не тому, що виходить з ладу, воно надійне, добре, але морально застаріває. А вчені розробляють більш нові і сучасні УЗД, рентгенівські апарати і так далі. Тобто якщо ти сьогодні не робиш крок вперед, на випередження, то завтра вже безнадійно відстав. І тому ми взялися за кардіохірургію, щоб організувати роботу на сучасному рівні.
-Фактично ви цілеспрямовано взяли цей напрямок і вирішили його освоїти, концентруючи на ньому свої зусилля і відповідаючи на запити і потреби регіону?
-Так.
-Існує ще й така відома проблема як вИходити пацієнта, навіть після бездоганної операції.
-Безумовно, спочатку нам було важко, адже треба, щоб у реанімації лікарі чітко знали всі свої дії. Наші спеціалісти їздили в Інститут Амосова, в Інститут кардіології ім. М.Стражеска, де проходили стажування. І тепер уже алгоритм догляду за хворим після операції чітко відпрацьований.
-Команда сформувалася?
-Так, команда сформувалася, і ніхто не приїздить, пробачте, підтримувати штани. На перших порах таке було, приїздили спеціалісти з Інституту Амосова і допомагали. Але тепер все робимо своїми силами. У нас працює кардіохірург Венгер Ігор Васильович, у нього є асистенти, готуються молоді судинні лікарі. Є перфузіолог – спеціаліст, який займається апаратом штучного кровообігу. Бригада цілком сформована, але по можливості будемо розширятися.
-Як у фахівця такого рівня, який багато років у цій сфері, не можу не запитати вас про медичну реформу. Як ви її уявляєте?
-Ви знаєте, я не приховую своєї думки, що міністерство охорони здоров’я сьогодні не уявляє, як робити реформу. Ми зустрічалися з міністром, з трьома замами, коли вони приїздили в Чернігів. Розповіді про те, що гроші підуть за хворим, не сприймаються. Тому що всі бачать, що грошей немає! Щоб реформувати і зробити сучасну хорошу медицину, в неї треба вкладати. А якщо маємо сьогодні просто злиденне фінансування, коли ледве вистачає на невеличку заробітну плату, на комунальні послуги, і залишається лише 5% на все інше - на медикаменти, харчування, пальне, на все! Наприклад, минулого року у нас було 4 мільйони на все! Що хворих турбує? Коли людина приходить у лікарню, а їй треба платити – за ліки, за обстеження, і так далі. А як можна не просити, не жебрачити у цього хворого, якщо, наприклад, у мене минулого року було півтора мільйони гривень на ліки! Це і в поліклініці, і в стаціонарі. При цьому тільки на одні реактиви для аналізів ми використали більше мільйона. На наркоз для хворих - це те, що хворий сам не може придбати. Кисень він не купить, наркотичні препарати, транквілізатори, міорелаксанти – все це в аптеці не продається. Ми витратили на це 2 мільйони. Тобто загалом три мільйони тільки на наркоз і аналізи, а було виділено півтора. А треба ще робити дослідження - і ЕКГ, і УЗД, і ендоскопію. А треба хворих лікувати хоч чимось. Та ще й ці крихти часто витрачаються на випадки, коли привозять до непритомності сп’янілого, а він вранці приходить до тями, облаяв усіх і пішов.
-Виходить, що інші люди беруть на себе ці витрати.
-І тому, якщо не збільшити фінансування охорони здоров’я, то нічого ми іншого не отримаємо. Візьмемо реформування первинної медицини. У нас немає ще інституту сімейних лікарів, його просто немає. Їх підготовлено третина від потреби, причому підготовлені на кшталт: «полковник наш рождьон бил хватом» - отак їх «хватом» нашвидку підготували. Реформа пропонує, що за кожним жителем, який укладе договір з лікарем, піде 210 гривень. Ну давайте порахуємо. Оптимально лікар підпише 2 тисячі таких договорів. Множимо – виходить 420 тисяч на рік. А що треба лікарю утримувати на ці гроші? Себе, платити заробітну плату і податки; як мінімум одну медсестру, а треба б дві, не кажу вже про санітарку. Отже знову зарплата і податки. Якщо лікар піде на свої хліба, йому треба знайти, де він буде вести прийом. Якщо навіть ми залишимо його в колишньому кабінеті, комунальні ж йому треба заплатити. Мати хоча б якусь елементарну аптечку. Направляє він, наприклад, хворого на аналізи – хто повинен за це платити? Якщо первинка відділиться, то лікарня не матиме до неї ніякого стосунку. І у лікаря не буде для цього коштів. Тобто хворий буде діставати гроші і сам платити. Те саме і щодо досліджень – УЗД, МРТ, ендоскопія і так далі. А якщо він ляже у лікарню, де грошей знову таки нема. Знову платитиме
хворий. Тобто всі такі реформи гладко виглядають тільки на папері. Як гроші підуть за хворим, якщо грошей немає!
-А медичне страхування?
-І державне медичне страхування у запропонованому вигляді - це фікція. Один із заступників міністра сказав мені, що за взірець вони взяли медицину Англії, Фінляндії, Польщі. То я запитую, чи беруть вони до уваги, скільки в Англії на одного жителя країни виділяється коштів з бюджету? 4 тисячі доларів! Захворів чи ні – кошти виділені. А у нас минулого року ця цифра не дотягла до 40 доларів – десь 37. Як їх не крути, це все одно 37. А ліки сьогодні у нас по світових цінах, апаратура також, зарплата тільки не по світових цінах. Робити оптимізаційні скорочення, створювати госпітальні округи – це треба робити, я згоден. Але якщо ми не змінимо систему фінансування – нічого не вийде. Треба придивитися, як організована система страхування у більшості країн світу – Франції, Німеччині, Голландії, у США, Канаді. Там не тільки держава витрачає на страхування, а існує три джерела надходження: держава, яка виділяє гроші на спеціальні медичні програми; роботодавець, який спрямовує певний відсоток від заробітної плати; і сама людина зі своєї кишені. У Німеччині, наприклад, хоча там в різних землях по-різному, але от у Баварії на страхування іде 14% від заробітної плати: 7% платить роботодавець, і 7% сама людина. Таким чином збільшується кількість грошової маси, і тоді вистачає на все. Якщо не збільшити кошти, все рівно це буде фікція. На пострадянському просторі залишилися лише дві держави, де немає страхової медицині – це Білорусія і Україна. Але у Білорусії на одного жителя минулого року бацька Лукашенко виділив 350 доларів, а ми, як я вже говорив, 37. В десять разів менше. То сьогодні наші хворі їздять у Білорусію лікуватися. У нас теж гарні лікарі, але обладнання нема. Дайте нам в руки інструмент для роботи! Ми ж не просимо рибу, дайте нам вудочку, якою ми будемо цю рибу ловити. Уже перший проект закону про обов’язкове медичне страхування був датований 1991 роком. Пройшло 26 років, а віз і нині там. Ми не рухаємося вперед. Та абракадабра, що зараз пропонують – державне страхування, воно нічого не дасть, а просто прогорить, бо грошей все одно не буде. Це абсолютно неграмотно.
-При цьому декларується, що на первинному рівні люди будуть обслуговуватися безкоштовно.
-А ми при цьому будемо крайні, бо хворому вклали у вуха, що все буде безкоштовне, а він приходить – а ми кишені показуємо, що грошей у нас немає. Якщо розділять первинку і вторинку, людям буде гірше. Як мінімум, це ускладнить процес удвічі. Якщо сьогодні людина відвідала терапевта, і той направляє, наприклад, до невропатолога, чи до окуліста, і людина не проходить спеціаліста того ж дня, то це вже скандал. А тоді людям доведеться ходити і тиждень, і може й два. На Заході, до речі, у Німеччині, у Франції, до вузького спеціаліста записуються за два місяці, і це вважається нормально.
-Тобто ми ніби переймаємо гірший досвід?
-Так, ми гірший беремо, а кращий ні. І якщо ми сьогодні знищимо державну медицину, то приватна не перекриє. Приватник буде займатися тим, що йому вигідно. Відкриє очне відділення – там невеликі затрати, і буде оперувати. А де будуть лікуватися інші хворі? От, наприклад, у Києві приватна клініка «Оберіг» - погодинна оплата. В реанімації одна година перебування 600 гривень, у відділенні тільки готельні послуги – від 2,5 тисяч за добу. Огляд терапевта – 500 гривень, хірурга – 800, ін’єкція – 100 гривень, ліки окремо. Тобто день перебування - від 5-6 тисяч і більше. Хто це собі може дозволити? Тому треба втримати нашу державну, комунальну медицину, це
безумовно. Хай паралельно розвивається й приватна. Стоматологів взагалі можна на приватну основу відпустити. А решту не можна. Розповідають, що у нас на потреби медицини виділяється 7,8 % ВВП. Потім, правда, сором’язливо зізнаються, що 50% людина сама платить, а 50% вже держава. Тоді виходить від держави 3,9%. Хоча як можна вирахувати, скільки на своє лікування витрачають самі люди? Скільки ви витратили минулого року на своє здоров’я?
-Аптеки вивертають кишені взагалі!
-Але по аптеках неможливо скласти картину цих витрат. В аптеках продають не тільки ліки, а й креми, біологічні добавки, памперси. Товарообіг аптек не відображає суто медичні витрати. А скільки люди витрачають на обстеження – взагалі ніхто не може порахувати. Навіть якщо 3,9% ВВП виділяє держава, то ви знаєте, які це кошти? Для порівняння, ВВП Сполучених Штатів - 17 трильйонів доларів. А ВВП України, за даними, наприклад, ООН, було 131 мільярд доларів. То наш ВВП в сотні разів менше, ніж у США. При цьому у США дають 17% на медицину! А ми, якщо порахувати, то минулого року мали 50 мільярдів гривень, це при найкращому розкладі 2 мільярди доларів. Від 131 мільярда це трохи більше 1%, а не 3,9. Оце реально ми маємо на потреби медицини. І хтось розповідає про наші великі гроші, а мій лікар отримує 3 тисячі. Це нормально?! Якщо ми будемо йти таким шляхом, то зробимо гірше, ніж сьогодні. Але медики такий народ, що очі бояться, а руки роблять. Ми не ходимо на забастовки. Учителі ходять. А ми, якщо підемо бастувати, хто лікувати буде? Ми мовчки працюємо.
-Не можу не запитати: як вам все-таки вдалося втримати за оці роки лікарню, колектив, базу, якість медичної допомоги?!
-Є така приказка: голь на вигадки мудра. Викручуємося як можемо. Просимо благодійну допомогу, у фірм, у депутатів, і так виживаємо. Крім того, я давно вже собі сказав, яка б розруха не була, але колись настануть і кращі часи. І якщо не будемо підтримувати те, що у нас є, то на момент кращих часів усе буде розвалене, і не буде нічого. Тому треба підтримувати і берегти, і розвивати. Наприклад, ми маємо свою ремонтну бригаду, яка працює постійно у лікарні. До неї входить близько 30 працівників: малярів-штукатурів, електриків, сантехніків, є свій плиточник, токар-фрезерувальник, зварювальник – тобто все робимо своїми руками. І ремонт обходиться нам разів у три дешевше, ніж аби ми щоразу наймали спеціалістів. Нам не треба утримувати якусь верхівку будівельної бригади, тільки закупили матеріали – і зробили всі необхідні ремонтні роботи.